

Найважча й найболючіша подорож піонера, яку можна пройти, полягає не в тому, щоб робити щось нове в Божому Царстві, чого ще ніхто не робив, а в тому, щоб піонерити поза межами місць, де ти вже жив. Це боротьба й мука зустрічі з травмами та ранами твого минулого, вибір не залишатися роззброєним ними й, всупереч усім шансам, рухатися повз них заради спадщини. Але це менш популярна історія. Це прихована історія. Це те, чого люди не бачать. Це коли ти ведеш своє серце повз його тригери й запрошуєш Бога в найтемніші куточки своєї історії, щоб Він міг зламати тюремні двері чи кайдани твоєї душі й повести твою сім’ю в місця, куди ще ніхто з твого покоління не заходив до тебе.
Це ночі, коли твої діти хворі, а ти ходиш по дому, молячись іншими мовами й використовуючи свою владу. Це важкі розмови в шлюбі, коли доводиться долати зруйновану довіру, біль, образи й пробачення. Це зіткнення зі своїм внутрішнім болем, коли здається, що тобі занадто важко з цим упоратися. Це вибір боротися в ногах Ісуса, коли хочеться гасити пожежі по-людськи. Це віддання слави Ісусу тоді, коли світ навколо тебе валиться, а тобі здається, що тобі нема за що Його хвалити.
Ось що таке справжнє піонерство. І саме в цьому зараз перебуває багато хто.
#onbog