

Молитва — це не релігійний обов’язок, який ти виконуєш, щоб заслужити Божу прихильність.
Молитва — це просто розмова з люблячим Батьком, Який насправді радіє твоїй присутності і хоче розділити з тобою життя.
Отець не оцінює твою «молитовну майстерність» і не ставить балів за духовну лексику. Йому до серця щирі розмови — твої запитання, боротьба, захоплення, сумніви, вдячність, мрії.
Бог не чекає, поки ти вгадаєш «правильний» спосіб молитви, щоб нарешті почати слухати. Він уже слухає. Уже поруч. Уже залучений у кожну мить твого дня і хоче ділитися Своїм баченням.
Ось у чому краса: молитва стає природною, коли розумієш — не треба привертати Божу увагу. Вона в тебе вже є. Не треба заробляти на Його допомогу — Він і так уже повністю за тебе. Ти просто вчишся жити у свідомому партнерстві з Ним.
Молитися можна дорогою на роботу, миючи посуд, у заторі, лежачи в ліжку. Молитва — це не про ідеальну позу чи особливе місце. Це про постійний діалог із Тим, Хто обожнює бути з тобою.
Царська звичка на сьогодні: протягом дня просто вплітай Бога в свої думки: «Боже, що Ти про це думаєш? Як Ти хочеш діяти тут разом зі мною?
Мені подобається, що Ти зі мною в цю мить».
Молитва — це не виступ. Це — присутність. Не обов’язок — а радість.
перевод #onbog